- обвинуватити
- [обвиенува/тиетие]
-а/чу, -а/тиеш; нак. -а/т', -а/т'теи
Орфоепічний словник української мови. - «Перун». 2008.
обвинуватити
Смотреть что такое "обвинуватити" в других словарях:
обвинуватити — див. обвинувачувати … Український тлумачний словник
обвинуватити — дієслово доконаного виду … Орфографічний словник української мови
обвинувачений — а, е. 1) Дієприкм. пас. мин. ч. до обвинуватити. || обвинува/чено, безос. присудк. сл. 2) у знач. ім. обвинува/чений, ного, ч.; обвинува/чена, ної ж. Людина, яку обвинувачують у чому небудь. || юр. Особа, якій в установленому законом порядку пред … Український тлумачний словник
обвинувачення — я, с. 1) Дія за знач. обвинуватити. || Те, що обвинувачує, засуджує кого , що небудь. || Судовий документ, який містить перелік чиїх небудь злочинів, вказує на чиюсь вину. 2) тільки одн., юр. Сторона обвинувач у судовому процесі … Український тлумачний словник
оскаржыти — каржу, жыш, Ол. Обвинуватити … Словник лемківскої говірки
скаржити — скаржу, жиш, Св. Подавати скаргу на кого небудь; оскаржувати обвинуватити … Словник лемківскої говірки
